Гніванська філія ліцею №1 ім. А. С. Макаренка Гніванської міської ради

Новини

Іменем Майдану

Невимовною тугою переповнюються душі українців при згадці про Майдан. Закарбуються кривавою датою у свідомості і серцях прийдешніх поколінь трагічні події 20 лютого 2014 року. Відкриту виховну годину-реквієм «Іменем Майдану», приурочену світлій пам’яті тих, хто поліг за Україну, її свободу і незалежність під час буремних подій у лютому 2013 року, підготовлену учнями 10 класу під керівництвом Корчак Н.І., проведено у нашій школі 19 лютого.

«Час... У кожного із ним свої рахунки, а в України – особливі: більше 350-ти років боротьби за Незалежність! Протягом багатьох років нас намагалися зробити людьми без роду та племені, а сьогодні наше прагнення знати своє героїчне минуле свідчить про духовне відродження нашого народу, про його славу і могутність», – такими словами розпочала захід класний керівник Корчак Н.І.

Переглядаючи презентацію, затамувавши подих, слухав зал вірші-розповіді десятикласників про те, якою ціною здобували перемогу наші співвітчизники протягом багатьох століть; якою дорогою ціною відстояв наш народ право носити горде ймення «українці», розмовляти українською мовою.

Трагічними нотками переповнювались голоси декламаторів при розповідях про Небесну сотню, про силу волі і незборену гідність козака-героя з Майдану, героя України Михайла Гаврилюка, про «Блакитну каску» Устима Голоднюка та жертовність м’якого за вдачею, замріяного філософа Андрія Мовчана, які стали жертвами чужих амбіцій, жорстокості та жаги до збагачення.

Вірш А.Матвійчука «Двоє на Майдані» у виконанні Бондар Марії вразив правдивістю про неоднозначне ставлення до подій на Майдані двох хлопців з одного села, які опинилися «по різні сторони барикад»:

«Різні долі, як різні пісні…

Хто ж міг думати, що – на Майдані

Знов зустрінуться раптом вони.

Як від повені вруниться річка,

Так зіткнулись – очима й чолом.

Та в одного в руках єврострічка,

А на іншому – чорний шолом.

Двоє хлопців спізнались одразу

І від подиву вклякли немов.

Перший знав тільки волю наказу,

Другий з власної волі прийшов.»

І дивились – не те щоб привітно,

Але злоби не знала душа,

Та між ними в ту мить непомітно,

Вже лягла неприступна межа…

Зі сльозами на очах переглядали присутні відеосюжети «Згадаємо Небесну сотню». Наталія Іванівна закликала згадати у молитвах всіх героїв, які віддали життя за наше майбутнє. «Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі низько схилимо голови. Вони згасли, як зорі, – наголосила учитель.

«Душі героїв. Вони очима-зорями дивляться на нас із небес, журавлями пролітають над нами, сумно курличучи в небесній далині.

Нехай кожен із нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню – частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Нехай спокійно і тепло буде їхнім душам від цього священного світла. Вони повинні жити в нашій пам’яті!» – продовжила учениця Дзюбенко Марія. Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача…» учитель запалила свічку і передала її учням по колу. Свічку у залі передавали з рук в руки. Вразив усіх своєю розповіддю і гість заходу, випускник школи, очевидець та учасник подій на Майдані, а нині – помічник народного депутата Мельничука І.І. Заворітний Олександр. Про побратимів, про невинно вбитих, про прагнення до свободи, мотиви, які спонукали його та інших учасників Майдану вийти на барикади, розповідав він із хвилюванням. «Слава Україні! Слава нації!» – такими словами закінчив свою розповідь Олександр. «Героям слава! Смерть ворогам!» – прозвучала дружна відповідь залу.

Наталія Іванівна звернулася до слухачів: « Сьогодні ми зібралися тут, щоб у скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття.
І саме тут, сьогодні, скажемо: «Бережіть серця свої, щоб не стали каменем! Розбудуйте в душах Божий храм, щоб не повторити великий гріх!» А всім присутнім ми бажаємо мирних, світлих, щасливих днів».

«Дай щастя, Боже, нашій Україні

Такій великій, рідній і єдиній.

У кожне місто і село квітчасте

Пошли любов і світле щастя.» – на такій оптимістичній нотці під супровід пісні Ігора Наджієва «Молитва» закінчився захід, який залишив глибокий слід у серцях його учасників.

Член гуртка «Юний журналіст», учениця 10 класу Каспрук Аліна