Новини

    Педагогічні читання


     

    Педагогічні читання – одна із дієвих форм науково-методичної роботи



    Канікулярний період у роботі вчителя не менш відповідальна пора, ніж навчальний: систематизація методичних матеріалів, засідання предметних методоб’єднань, педагогічної ради, атестація, екскурсії, заняття гуртків – ось далеко не весь перелік справ, якими щороку займається вчитель під час канікул. Тому і весняні канікули цьогоріч не стали винятком: у перший же день згідно річного  плану у школі відбулися педагогічні читання. Підготували їх члени МО учителів початкових класів, вихователів груп продовженого дня та члени МО учителів природничо-математичного профілю.

    «Гуманна педагогіка Ш.Амонашвілі» – такою була назва першої частин педчитань.

    Вихователь ГПД Троян О.В. ознайомила колег із біографією педагога, зазначила, що в основі педагогіки Ш.Амонашвілі – ідея гуманізму, любов до дітей, навчання заради розвитку особистості учня, особистісно-зорієнтований підхід, принцип терпіння, виховання благородної людини шляхом розкриття в дитині особистісних якостей, зазначила, що Шалва Олександрович визнавав дитину як космічно-земну істоту, для якої шкільне життя повинно стати радістю. Наприкінці свого виступу Оксана Володимирівна запропонувала усім «рецепт щастя» від  Ш.Амонашвілі.

    Із «поетичною педагогікою» Ш.Амонашвілі  ознайомила присутніх Коломієць Л.М.. У своєму виступі Людмила Миколаївна акцентувала увагу на питанні: чи потрібно дітям 6-річного віку навчатися в школі. Крім того, учитель звернула увагу на роль навчальних ігор. На думку Шалви Олександровича, ігри повинні підвищувати дітей до рівня їхнього престижу. «Головне у навчанні – заохочувати дітей до власного пошуку»,– цитувала учитель.

    Мельничук А.А. у виступі виокремила «основу основ» діяльності великого педагога – уроки духовного життя. «Духовне життя – вищий сенс буття. Підйом духовного життя – його розквіт і прогрес, –  цитувала вона. Шалва Олександрович володів талантом бачити серцем і вболівати душею і вважав, що освітній процес повинен приймати дитину такою, як вона є. «Від серця до серця – закон співробітництва», «Виховання випереджає навчання, а навчання випереджає розвиток», «В основі заповідей учителя – віра»,– ці тези повинні стати наріжним каменем освіти»,– підсумувала учитель.

    Крепостняк Н.П. звернула увагу на уроки любові, мудрості, терпіння, захоплення., зазначила, що освіта, на думку Ш.Амонашвілі, потребує національного духу, національної культури.

    «Гуманна педагогіка – це педагогіка світла і її принцип – доброта, щирість, відданість», «В учнів повинні вирости крила для польоту, а уроки повинні бути не для дітей, а з дітьми».«Земне життя – відрізок шляху до вдосконалення, а педагогіка – найвище мистецтво, яке має людство» . Усмішка школи – це усмішка учителя, а усмішка педагога – це його серце»,– такими постулатами закінчила свій виступ Наталя Платонівна.

    "Педагогічні ідеї М.Драгоманова",– під такою назвою пройшла друга частина педчитань.

    Сьогодні українське суспільство стоїть перед такими ж проблемами, як і 100 років тому. Питання актуальності формування громадянського суспільства, відродження постало із новою силою.Дослідження творчої спадщини Михайла Драгоманова зараз є доволі актуальним, адже саме він запропонував шляхи здійснення реформ української політичної системи на основі принципів громадянського суспільства.

    Із біографією педагога ознайомила учителів Матвієнко Т.В. Тамара Василівна акцентувала увагу на громадянській позиції Михайла Петровича та революційних поглядах, які спричинили його політичну міграцію.

     Про педагогічні ідеї видатного вченого розповіла Мартинюк В.В.. Валентина Василівна звернула увагу присутніх на формування педагогічних поглядів М. Драгоманова під впливом  педагогіки М.Пирогова. Розповіла учитель і про недільні школи, започатковані педагогом. «Визначна риса педагога – альтруїзм: навчав безкоштовно,–зазначила учитель,– а значна частина наукової  і публіцистичної  діяльності ученого спрямована на відродження української мови. Його педагогічні ідеї будили громадську думку. Педагог закликав зважати на власні сили і працювати на благо народу, не зважати на круків, що каркають штампованими циркулярами.

    Стержнем педагогічної діяльності Михайла Петровича було питання престижу рідної мови. У майбутньому він бачив українську мову мовою літератури і науки. «Через мову відбувається духовне єднання націй»,– вважав педагог. Палкий патріот і глибокий знавець рідної й світової культури він характеризував українську літературу, народну й писемну, як такі що не поступалися іншим слов'янським літературам. Усіма силами намагався підняти рідну мову на таку висоту, щоб у ході будь-якої полеміки пріоритет був відданий українській мові: долучився до створення  «Фонетичного правопису», пропонував створювати читанки з опорою на український фольклор, створити підручники для національних шкіл, закликав повернути українську мову на сторінки книг, публіцистики, підручників.

    «Учні повинні слухатися вчителя не з примусу, а з пошани»,– говорив М.Драгоманов.

    Водночас він закликав, щоб господарі не боялися "давати одсіч усякому, хто дума порядкувати на нашій землі не тільки на шкоду нашому мужицтву, але й не знаючи його, не питаючийого, або й зневажаючи його… Хто ж і чужий працює в спілці з нашими людьми, поважаючи їх, хто пристає до наших громад… той для нас такий же чоловік, як мовби то він був наш зроду".

    Він засуджував російський шовінізм у всіх його формах та проявах, пропагував принцип народності в освіті та вихованні, підносив значення рідної мови, як споконвічне знамено нації. Саме йому належала ідея наповнення української школи європейськими цінностями».

    Про видавничу діяльність М.Драгоманова розповіла Кудирко І.В. Ірина Віталіївна акцентувала увагу на вивченні Михайлом Петровичем праць Вольтера, Дідро, Руссо, зацікавленні ним минулим українського народу, яке рано чи пізно мало призвести молодого  педагога до глибшого зацікавлення історією українського  народу, до з’ясування перспектив українського національного руху.

    М.Драгоманов вважав, що державотворення повинно відбуватися з опорою на історію Римської імперії, яка вперше закріпила правові основи цивілізації. 

    Сучасний український народ – спадкоємець не лише козаків, а й державницьких традицій Київської Русі, Галицького князівства…

    Суспільство – цілісна система, розвиток якої тісно пов'язаний з економікою, соціальними відносинами, політикою, духовною культурою", – процитувала учитель. 

    У ході обговорення думки були неоднозначними: хтось стверджував, що пріоритет у діяльності педагогів надано процесу виховання, а питання навчального процесу висвітлено недостатньо, хтось звернув увагу на роль  сім’ї і суспільства у вихованні дітей, формуванні в них особистісних якостей, але однозначним був висновок: користуватися педагогічними надбаннями як вітчизняних, так і зарубіжних педагогів слід раціонально, виходячи з потреб сьогодення, враховуючи можливості  і запити дитини, сучасні освітні  вимоги, які ставить перед учителями, батьками та учнями держава.

    Учитель Коломієць Л.М. висловила думку, що освіту слід повернути до витоків народної педагогіки, до її джерел, запроваджуючи, звичайно, кращі здобутки світової педагогіки.

    Керівник  МО учителів суспільно-гуманітарного профілю,

    учитель російської мови і світової літератури Корчак Н.І.



    24.03.2015 | Aдмін

    Вернутись назад
Всі новини

Контакти

Адреса:м. Гнівань, вул.Витавська, 7

Тел.(04355)3-45-16:

Email:gn3@ukr.net